Оскільки в Абіску нічого робити, ми сіли на поїзд і поїхали до Кіруни. На автобусній зупинці зустрілася єдина людина, яка не знає англійської. Ми з ним не пройшли до згоди, але начебто їде туди, куди нам треба, та ще й безкоштовно, перевіряємо. Такі так, туди куди треба безкоштовно. Заселяємось у хостел і офігуємо від гарячого душу, можна сказати, що приїхали в цивілізацію. Ідемо в кооп, купуємо пива - і квасимо його в хостелі

Крижаний готель. Ми мали ще час, тому наступного дня ми поїхали до крижаного готелю. Вхід коштує здається 40 євро – але це прямий перебір, максимум на 15, більше це не варто. Загалом цокнути смішно, раз я вже там.

• На півночі, де скрізь крига, нам продають крижані келихи за 2 євро.
• П'ємо пивас у крижаному готелі.
• Єдиний бургер-кінг із доливанням кіл
• Від нас розбігся весь поверх у кафешці

Загалом, як північне місто залік. Є ще церква, але набагато цікавіше дивитися як влаштовані будиночки, гаражі, підвали та вікна.

Тут ми закінчували свій похід півночі. За ідеєю ще мали ночувати. Зайшли в теплу зупинку чекати на свій поїзд, і вирішили глянути де можна купити квитки. Йдемо до будівлі залізничного вокзалу. Там стоїть барбекю та снігохід, і дивимося лише одні двері відчинені. Заходимо, а там тупо приватна оселя і якась дитина років 6 дивиться на нас. Я очікував на вокзалі побачити бомжів, але ніяк не дитину в піжамі, тому швидко ретуємось і тікаємо.

Набрав собі дві грами різних цукерок на вагу, а хлопці засмучують, що треба було 20 видів пакувати в 20 різних пакетів.

Читаємо новини про коронавірус, і до нас заходять хлопці з Китаю, сміємося з цього.

Робити тут нічого абсолютно, їхати треба сюди хіба що для того, щоб одягнути лижі та поїхати у бік STF-баз. Ось там круто і туди треба їхати.